Летять в такi чужi краї,
Чого летять i що їх гонить?
З дiдiв i прадiдiв землi.
З обжитих мiсць, де все знайоме,
Де шелест трав i шум листви,
Поля, долини i дiброви,
I величавiї лiси.
Отой струмок, що у ярузi,
Той смак солодкої води,
I темну нiч, цi очi-зopi,
Не заберете їх туди.
А вони звуть, а вони плачуть,
За тими, хто кидає їх,
Можливо бiльше не побачать
I не почують вже про них.
Сумують тi, сумують другi,
Шепоче серце: "Залишись,
Бо тут рiдня, знайомi, друзi,
Чи ще зустрiнетесь колись?"
© Ігор Волощук
Комментариев нет:
Отправить комментарий