У цьому році у день найбільшого свята Україна вбрана у три кольори:
блакитний,
жовтий
та камуфляжний.
І останнього кольору, на жаль, найбільше. Потроху він починає заполоняти і мою Чернігівку. Хтось просто носить його, як зручний одяг, а ось і військові, справжні, крокують вулицями. Невже ця реальність, як говорять навіть на офіційному рівні, на десятиліття?
Тому і свято не сприймається як таке. У всіх в душі та у розмовах тривога: як жити (виживати), чого чекати далі і КОЛИ ЦЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ?
Адже десятиліття війни- це чиєсь знищене дитинство, юність, старість, просто життя. Що таке десятиліття війни можуть розповісти історичні документи війни у В'єтнамі, Афганістані, Палестині.....Можу сказати одне - це життя у "камуфляжі".
Не хочу в це вірити, тому всупереч прогнозам, сподіваюсь та вірю у краще.
Тому зі святом, країно! Бажаю всім МИРУ, а все останнє - справа наживна.
Комментариев нет:
Отправить комментарий